Матеріал від 07 жовтня 2011 року
Фото Гаррі Віногранда
У своїх оцінках всі європейські посадовці і політики говорять речі
очевидні. Вони праві.
Однак, в той час, коли ці процеси незавершені, звучить це таким чином,
ніби українській Феміді сказали: “ти ж все одно проститутка - обслужи ще й
цього клієнта. Що тобі шкода?” Приблизно так сприймається наша юстиція на
Заході.
Вітаю у віртуальному політичному глосарію “Парадокси”. З Вами Андрій
Тарнаруцький.
Страшне слово “декриміналізація”.
Воно просто увірвалося останні тижні в лексикон як влади, так і
опозиції. Раптово як ті так і інші відчули різку і аж до сверблячки потужну
потребу гуманізувати Кримінальний Кодекс, перевівши низку прописаних в ньому
злочинів у розряд проступків.
І, як ми всі уже знаємо, питання тут не у осінньому загостренні
людяності. Нове слово привнесло надію з найменшими втратами вийти із ситуації з
можливим ув’язненням одного з лідерів опозиції.
Ситуації яка тривалий час, говорячи шаховою мовою здавалася цугцвангом
для влади. Тобто коли слід ходити, але кожен з варіантів – лише погіршення
позиції. Так сталося, що на кону цієї партії опинилися багато важливих речей.
Як завжди, розпочнемо з передісторії. За логікою нинішніх верхів
починалося все дуже вдало. Ну здавалося б – ти цар гори. Ти при владі. При
цьому всі кнопки на пульті цієї влади вже натиснуті, всі перемикачі перемкнуто
на повну потужність, усі педалі втиснуто в підлогу.
Словом, бери і з ревом мчись до обрію світлого майбутнього, місячи
гусеницями безкрайні бездоріжжя української політики. Все ніби було максимально
просто. Просто бери і сажай. Мітинг? Розганяй! І все минеться.
Ззаду – прикриє вірний старший брат. Не буде проблем із ним – на Заході теж вдадуть, що не помітили. Ну чому ж відмовляти собі у задоволенні побачити за ґратами головного конкурента – “леді Ю”
І раптом усе пішло ну зовсім не за сценарієм. При чому по всіх фронтах.
На східному напрямку дружбу зіпсувало знову газове питання. Так склалося, що
Кремлю, вочевидь, набридла “весна народів” у Європі, коли країна за країною
вибивали для себе справедливу ціну на газ. При цьому напередодні виборів!
Терміново слід було здобути бодай маленьку, проте перемогу.
І тут в око впала Україна, яка нарешті вийшла з куточка і скромно стала
у хвіст черги за “газовою справедливістю”. Що було далі – всім відомо. Крах
усіх братніх почуттів і сподівань. І нарешті слово “гідність” прозвучало з вуст
Президента.
На західному напрямку теж проблеми. До цього всі реакції на згортання
демократії зводилися до висловлення “стурбованості” і “побоювань”, пониженні
рейтингів, ну максимум надання політичних притулків колишнім чиновникам. Це, в
принципі, можна було б терпіти. Аж до арешту Юлії Тимошенко. Не знаю, як щодо
України, але “леді Ю” вдалося розбудити Європу.
Після хвилі уже гострих і недвозначних заяв щодо демократії в Україні,
європейська спільнота вирішила просто прив’язати питання свободи Юлії Тимошенко
до питання угоди про асоціацію з ЄС. Підписання угоди завершувало багаторічну
тяжку працю українських дипломатів і мало б от-от бути подано на “срібній
тарелі” як величезна геополітична перемога нинішньої влади. Дуже доречно,
враховуючи останні україно-російські стосунки. І тут, перед самим фінішем –
ультиматум: “асоціація = свобода Тимошенко”. Таке ігнорувати вже не виходить.
Слід випускати. Проте як?
Тут уже включаються внутрішні чинники. Головний приз у цій партії для
України – здобути бодай одну перемогу з двох можливих варіантів: а) підписати
угоду про асоціацію з ЄС та ЗВТ; б) вибити у Росії нормальну ціну на газ.
Ймовірних поразок значно більше. Перші два – провал згаданих двох варіантів
успіху. Але до них додаються ще два: ґ) відпустити Тимошенко; д) посадити
Тимошенко.
Що буває, коли відпускаєш лідера “Батьківщини” уже після того як вона
побувала в Л’укянівському СІЗО показав досвід Леоніда Кучми. З-за ґрат у 2001
році вийшла уже далеко не рядовий опозиціонер, а справжній головний біль для
влади. В нинішній же ситуації влада сама може реанімувати опозицію з її незаздрісного
стану.
Посадити Тимошенко – ті ж наслідки. Створити опозиції ікону на кшталт
Гонгадзе. Ну і знову сумний досвід Кучми.
В підсумку на шальки терезів лягають дві перспективи:
І. Відпустити Юлію Тимошенко + явне погіршення позицій влади.
ІІ. Посадити Юлію Тимошенко + провал угоди про асоціацію + істотне погіршення позицій влади.
І. Відпустити Юлію Тимошенко + явне погіршення позицій влади.
ІІ. Посадити Юлію Тимошенко + провал угоди про асоціацію + істотне погіршення позицій влади.
Як бачимо, другий рядок значно довший. Вочевидь, побачили це і на
Банковій. Тож вирішили відпускати. Проте винайшли власний третій варіант –
декриміналізація. Або просто скасування 365 статті КК, понизивши перевищення
влади або службових повноважень з рангу злочинів до звичайного
адміністративного проступку.
Така перспектива вже була озвучена і презентована під час варшавського
саміту “Східного партнерства” і під час інших нещодавніх VIP-зустрічей.
Заперечень Європи такий варіант не викликав.
В самому ж законопроекті, що пройшов перше читання, ішлося не про
декриміналізацію як таку, а лише про пом’якшення покарань. Замість ув’язнення –
штраф. Не сплатив – тоді вже за грати. Таке, за задумом авторів, має чекати за
цілу низку економічних злочинів, проте аж ніяк не за перевищення влади.
Тобто, жодна декриміналізація в цій редакції Юлію Володимирівну не
врятує.
Кажуть врятувати має друге читання, коли депутати самі домалюють до президентського
законопроекту необхідні поправки. Можливо. До того – маємо ситуацію, коли
здавалося б стрімко наближаючись до виходу, влада різко вдарила по гальмам. І
доки наближається друге читання депутати-регіонали б’ють себе в груди,
розказуючи, як негарно що-небудь декриміналізувати під одну особу.
Депутати-опозиціонери – скромно мовчать.
Парадокс.
Цілком очевидно, що перед останньою спробою розрубати “гордіїв вузол” у
справі Тимошенко взято тайм-аут. В політиці таке робиться для додаткових
перемовин. Питання “з ким?” і “для чого?”.
Варіантів знову ж є де кілька.
По-перше, цілком реально, що можлива відсидка Юлії Тимошенко – не єдина
проблема у підписанні угоди про асоціацію з Євросоюзом. І питання звільнення
“леді Ю” втрачає свою актуальність.
По-друге, не слід виключати можливість переговорів із самими
опозиціонерами про умови звільнення їх лідера. Якщо відпускати, то не просто ж
так! Звичайно, йдеться не про кеш (хоча й такого варіанту виключати не можна).
А от чи не йдеться про гарантії владі у вигляді нового формату стосунків цієї
самої влади з опозицією? Побачимо незабаром.
Ну і по-третє, досі невідомо про що домовився Український президент з
Путіним та Мєдвєдєвим під час останньої зустрічі. Можливо прозвучали аргументи,
які не тільки змусили замовкнути гаранта про відстоювання прав у суді, а й дещо
серйозніше? Побачимо по тому, як різко найближчим часом смикнеться
зовнішньополітичний вектор країни. І в яку сторону.
В будь-якому разі чекати залишилося не довго і відповіді скоро спливуть
самі. Головний парадокс криється зовсім не в цьому.
Ситуація з “персональною декриміналізацією” не здивувала нікого, а навпаки – викликала піднесення. Хоча мала б викликати шок.
Спершу, правда, шокувала позиція самої європейської спільноти. Звісно,
всі висновки щодо стану свободи і демократії в цій країні справедливі. Звісно,
процеси над Тимошенко і Луценко та ін. політичні, при цьому влаштовані з
показово “сокирною витонченістю”.
У своїх оцінках всі європейські посадовці і політики говорять речі
очевидні.
Вони праві. Однак, в той час, коли ці процеси незавершені, звучить це
таким чином, ніби українській Феміді сказали: “ти ж все одно проститутка -
обслужи ще й цього клієнта. Що тобі шкода?” Приблизно так сприймається наша
юстиція на Заході. І саме такою мовою заговорила з нами цивілізована Європа.
А це вже сигнал.
Почули цей сигнал чи ні у нас, проте пішли ще далі. На кону ліквідація
ледь не цілого правового інституту задля короткострокової політичної вигоди
(або відстрочення втрати). В принципі, що в Україні не задумуючись здатні
зробити з національним правом ми вже показали на прикладі Конституції.
Проте і цього разу – не абищо.
VIP-декриміналізація на замовлення! Новинка сезону! Цього разу
контрабанда і перевищення влади. Що далі?
Вбивства чи зґвалтування?
До нових парадоксів.