Фото з igersukraine.tumblr.com
Україна – країна політичних шоу.
Цю тезу не в змозі спростувати ані
побудова міцної, а отже, за визначенням, серйозної та солідної вертикалі влади,
ані зміна стилю вищого (та й нижчого разом з ним) менеджменту, ані прихід
нової, охочої надувати щоки та зсувати брови неосовкової еліти. Здавалося, часи
"оранжевих шабашей", які на думку нинішніх керманичів доводили країну
"до ручки", минули безслідно.
Ще якихось кілька років тому в цій країні жили політики, які час від
часу радували нас створюваними анекдотичними ситуаціями з розпусками, пере- і
переперерозпусками парламенту, майже бразильськими сценами ревнощів щодо
повноважень, любовними трикутниками навколо посад, зі зрадами, втратами й
возз’єднаннями, слізьми, триманнями за руки, зворушливими сяканнями у вишиванки.
І нарешті – епічною сценою фінальної битви добра і зла під завісу.
Політика була пристрастю.